Якщо хочете посваритися з подругою, яка має дитину, візьміть на озброєння. Пара-трійка зауважень, і ваш номер назавжди буде викреслено з телефонної книжки.
Текст: Наталія Евгеньева • 2 листопада 2017
Погляд «фу, як можна так себе вести, абсолютно невихований дитина», цокання мовою – з такими проявами «дружелюбності» стикалася кожна мама. Крім хіба що тих, хто не виходить з дому взагалі. Ніколи. Що поробиш, діти далеко не завжди поводяться як маленькі янголята з реклами підгузників. І як тільки малюк робить щось суспільно засуджує, поруч завжди виявляється якась особина, яка жадає дати раду з виховання. І неважливо, що у неї самої дітей немає і не буде. Відсутність особистого досвіду ще нікому не заважало засуджувати інших.
Ми зібрали 10 найбільш дратівливих порад, за які впору вводити штраф.
1. «Не ігноруй його!»
Іноді просто не звертати уваги на істерику – це єдиний спосіб, яким можна впоратися з починається істерикою. Вдали, що дитину не існує, і він чарівним чином раптом вгамувався. Але найменший ознака уваги – позитивного, негативного, сердитого, жалісливого, авторитарного, з відтінком відчаю – і просто каприз перетворюється на справжнє шоу маленького істерика. Можливо, такий спосіб не дуже педагогич. Але зате він працює.
2. «Не йди у нього на поводу»
Раз ви всі такі розумні, чого ж строєм не ходите? Насправді багато порадники вважають, що на дитину можна впливати тільки строгістю. Так, іноді це працює: розбурхане чадо бачить Оскаженілий обличчя мами, розуміє, що вона зараз вибухне і в епіцентрі вибуху буде якраз він, і затихає. Але іноді у дітей трапляється істерика тільки тому, що вони впевнені: це єдиний спосіб бути почутими. У такому випадку єдиний спосіб заспокоїти дитину – почути його.
«Коли у мого сина була істерика, я запитала, чому він так засмучений, хто його образив. Він був ще не настільки накручений, щоб нічого не чути, крім себе, і відповів. Я йому поспівчувала. Сказала, що розумію його емоції. Сказала, що на його місці вела б себе так само. І цього виявилося достатньо, щоб він заспокоївся », – розповіла про свій досвід мама чотирирічного Артема.
До речі, ця тактика вчить дитину висловлювати свої емоції і справлятися з ними. Розвиває його емоційний інтелект.
3. «Дай йому зрозуміти, хто тут головний»
Ой, і правда. Як це я не подумала? Велике вам спасибі за цей надзвичайно корисну пораду, капітан Очевидність! Серйозно, товариші. Це все одно що сказати голодуючому: «Ти знаєш, що тобі потрібно? Тобі потрібно поїсти! »
4. «Просто Вріж йому»
Так, іноді руки сверблять вліпити хорошого потиличника чаду, волаючи посеред магазину. І доводиться буквально тримати ці самі руки за спиною. Тому що будь-який батько, хоч раз зіткнувся з подібною ситуацією, знає: якщо дати крикуна дитини ляпанця, ор буде тільки сильніше. Фізичним насильством стресову ситуацію розрулити не вдасться.
5. «Знаєш, що б я зробила?»
О так, давайте, веселіться. Поділіться зі мною своєю мудрістю! Адже ви ж просто світоч педагогічної думки! Ви набагато краще знаєте, як впоратися з моєю дитиною куди краще, ніж я. Адже це ви живете з ним пліч-о-пліч останні двісті років. Як, ви вперше його бачите? Як, у вас взагалі немає дітей? Тоді розкажіть мені побільше про виховання. Я готова слухати вас добу безперервно.
6. «Просто скажи йому …»
Логічний аргумент, сказаний спокійним тоном? Звичайно, цим ви дуже вражений малюка, який напружений до межі. Адже він просто ходяча логіка.
Пригрозити йому? Щоб до його істериці додався ще й страх? Відмінний метод. Він точно спрацює.
Збрехати дитині? Так, брехня може заспокоїти. Правда, потім вона вилізе назовні і це буде в рази гірше, ніж істерика в магазині. Але яка різниця, ми ж не думаємо про наслідки.
Спасибі. І що б я робила без твоїх порад?