Так, нам ще до народження сина сказали, що життя вже не буде колишньою. Так, ми і так це розуміли, адже нова людина – це нова реальність. Але несподіванки все-таки були.

Текст: Любов Висоцька · 28 квітня 2019

З появою в сім’ї малюка побут дуже сильно змінюється. І мова зараз не про нові предмети інтер’єру: ліжечко, комод, стільчик для годування і так далі. Я про те, від чого ми, навпаки, змушені були позбутися: назавжди або на час. Як виявилося, деяких предметів побуту зі зростаючим малюком не по дорозі.

Душова кабіна з ванною. Вона служила нам вірою і правдою багато років. Ми були впевнені, що знайшли оптимальний для себе варіант. І навіть перші місяці два після народження сина все було непогано.

«Протверезіння» настав, коли прийшов час переїжджати з дитячої ванночки в звичайну ванну. Це виявилося катастрофічно незручно. Дуже висока бокова стінка піддону. 20 хвилин дитячого купання – два дня хворої спини. Неможливість через пластикових стулок швидко дотягнутися до різних кінців ванни. Дуже повільно набиралася вода. Сантехнік розводив руками: все ж в першу чергу це душова кабіна. І як кабіна вона працювала чудово. Але в один чудовий день наше терпіння лопнуло, і ми замінили кабіну на звичайну ванну.

Кімнатна рослина. Прекрасна, чудова ховея. Вона росла у нас два роки і виросла майже до двох метрів. Поки син виколупував з її горщика землю, ми ще терпіли. Увірвався терпець, коли він почав вчитися вставати на ніжки. Нижні розлогі листя пальми були в його очах ідеальними брусами для підтягувань. І якби ж то він їх просто обривав, це півбіди. Але пару раз я ловила горщик з пальмою буквально в міліметрах від його голови або ніжки. Вага там дуже пристойний, було б боляче і травматично. Іншого місця для рослини в однокімнатній квартирі не знайшлося. Довелося віддати в хороші руки.

Кутова дверцята кухонної шафи. Як і з рослиною – ідеально для підтягувань з колін. А ще на ній виявилося дуже круто кататися, поки не бачить мама. Чоловік прикручував дверцята на місце три рази, поки йому це не набридло. В результаті кутовий шафа перетворився в кутову відкриту полицю. До речі, нам сподобалося.

диван. Мій біль! Улюблений диван, який не витримав такої кількості дитячих «несподіванок». Під кінець його життя з ароматами не справлялася навіть хімчистка. І не треба мені розповідати про непромокальні пелюшки. Хлопчики, вони, знаєте, цікаві тим, що ніколи не вгадаєш, куди вдарить струмінь. Мій виявився снайпером – діставалося навіть спинці дивана.

До речі, наступного дивану теж дісталося. Але вже від фломастерів. Як виявилося, дитячі фломастери, які по ідеї повинні відпираються від усього, з шкіряного дивана не змиваються навіть розчинником. А кулькову ручку не бере й меламиновая губка.

Журнальний столик на коліщатках. Мирно жив біля дивана, поки проти своєї волі не перетворився на транспортний засіб. Перелізти з дивана на столик (вони були на одному рівні), відштовхнутися сильніше ногами і покотитися. У кращому випадку в стіну, в гіршому – в шафу. Після того, як стіл з дитиною на них мало не в’їхав в телевізор, вирішили не випробовувати долю.