Содержание материала

• Гра в резиночку
• Альбоми з наклейками
• фішки
• «Колечко-колечко»
• тамагочі
• «Ашічкі»
• «Класики»
• Пошук скарбів
• «Містечка»
• Вагітна лялька Барбі

Сучасні школярі просять у батьків айфони, наворочені комп’ютери, гіроскутери, смарт-годинник. Ми були скромніші і спритніший, а гри в нашому дитинстві здавалися веселіше!

Текст: Юлія Евтеева · 22 червня 2018

Багато улюблені ігри дітей 80-х і 90-х назавжди залишилися в минулому. «Козаки-розбійники», «Банки», «Війнушки», «Ашічкі» тепер збереглися лише в пам’яті дорослих. Може, пора починати відривати дітей від віртуальних танків, виганяти їх у двір і вчити тому, як можна за допомогою звичайної консервної банки або білизняний гумки організувати дозвілля? Адже все-таки у нас було найкраще дитинство без інтернету.

Гра в резиночку

Для цієї дитячої забави була потрібна тільки білизняна гумка, яку всі дівчатка (від 5 до 15 років) носили завжди при собі. У резиночку грали у дворах чи на шкільних перервах. Правила прості: дві дівчинки надягали резиночку на щиколотки (іноді опорою виступали стільці зі столами), а третя стрибала через неї. Потім умови ускладнювалися, в результаті резиночку натягували до рівня шиї. Завдання стрибаючого – не зачепити гумку, не заплутатися в ній, а щоб не чіплятися взуттям, часто грали босоніж. Якщо хтось із учасників помилявся, то змінювався з дівчатками, які тримали резиночки. Сьогодні намагаються відродити колись популярну гру: у багатьох містах навіть проводять чемпіонати з ігор в резиночку. До участі допускаються всі бажаючі будь-якого віку.

Альбоми з наклейками

У Росії альбоми з наклейками з’явилися тільки в 1990-і. Подібне колекціонування відразу стало популярним як у дітей, так і у дорослих. Збирали все підряд. «Том і Джеррі», «Король Лев», «Черепашки-ніндзя», «Парк юрського періоду» – під кожен альбом продавалися наклейки. Звичайно, були рідкісні екземпляри, за якими ганялися всі школярі. Правда, творці альбомів з компанії Panini заявляли, що наклейки виробляються в однаковій кількості, але в процесі збору все одно з’являлися раритетні картинки. Тоді в справу вступав обмін. Заради заповітної наклейки школярі були готові віддати всі кишенькові гроші. Якщо їх не було, то за наклейку пропонували написати реферат. До речі, альбоми з наклейками знову входять в моду. Наприклад, до чемпіонату-2018 з’явилися альбоми, присвячені футболу.

фішки

Якщо сучасній дитині показати колекцію фішок (картонні або пластикові картки з намальованими героями з мультфільмів і дитячих ТВ-шоу), то він навряд чи зрозуміє, що з нею потрібно робити. Для гри в фішки (або КЕПС) частіше використовували шкільну парту. На неї складали фішки в стопку і кидали. Перевернуті картки забиралися гравцем.

«Колечко-колечко»

«Колечко-колечко, вийди на ганок!» – до сих пір чуються ці заповітні слова, які повертають знову і знову в дворове дитинство. Час, коли збиралися всією юрбою, сідали в ряд і грали в «Колечко». Звичайно, кільця тоді мало хто носив, тому грали швидше в гудзик або монетку. Правила дуже прості: провідний тримав в складених долонях якийсь дрібний предмет, потім по черзі обходив кожного гравця, намагаючись непомітно підкинути колечко. При цьому обов’язково потрібно було вимовляти считалочку: «Я ношу-ношу колечко і комусь подарую». Після цього вимовляв ті самі «Колечко-колечко, вийди на ганок». Гравець, якому дістався предмет, схоплювався і намагався втекти. Завдання інших учасників – затримати втікача.

тамагочі

Віртуального вихованця винайшли в Японії в середині 90-х. У Росії тамагочі з’явився в кінці 90-х. Ця іграшка у вигляді невеликої пластмасової яйця з екраном і трьома кнопками відразу підкорила мільйони дітей. Коли гра запускалася, маленький вихованець починав вимагати до себе уваги. Він міг захотіти їсти, пити. Іноді на звірка знаходила депресія, і його потрібно було розвеселити. Якщо вихованцеві вчасно не надати послугу, то він помирав.

«Ашічкі»

Ця дворова гра прийшла до нас з Казахстану, була популярна на початку 80-х. Сьогодні, звичайно, навряд чи зустрінеш хлопчаків, які будуть пишатися баранячими кісточками (ашічкамі). У Росії їх замінили різними персонажами (індіанцями, хрестоносцями, неандертальцями і т. Д.). Війська ставили на бордюр асфальту, а Лобанов (металевими циліндрами, у кожного гравця був свій) намагалися збити героїв. Скільки вибивали, стільки і забирали собі.

«Класики»

Яка дівчинка у дворі вважалася найкрутішою? Та, яка добре вміла стрибати в класики і у якій була справжня бляшана битка, прикрашена зайцем з «Ну, постривай!». Якщо батьків не вдавалося вмовити купити такий цінний предмет, то доводилося битки робити з коробочок з-під льодяників. Вміст з’їдали, а саму банку заповнювали піском. Звичайно, найчастіше битку замінювали камінчиками або скельцями. Озброївшись крейдою і биткою, виходили на подвір’я в пошуках шматочка вільного асфальту. І скакали, скакали день безперервно.

Пошук скарбів

Хто з нас не грав в скарб! Дворові хлопці ділилися на дві команди. Одні ховали в схованці скарби (в ролі коштовностей найчастіше виступали різнокольорові скельця), інші знаходили скарб за допомогою підказок. Це могли бути і стрілочки, викладені з гілочок, і рисочки, намальовані на асфальті. Підказкою міг служити навіть сусід дядько Вася, який за певним паролю повідомляв, куди йти далі. Плани гри і завдання складалися і продумувалися іноді за два-три дні.

«Містечка»

Можна перефразувати пісню Анжеліки Варум і заспівати «Ах, як хочеться повернутися в городки». Саме пограти в ті містечка, коли ще не продавалися спеціальні біти і брусочки, в хід йшли камінчики, деревинки і консервні банки. З них будували фігури. Гравці знаходили для себе важкі палиці, які змогли б збити фігури, і метали їх з певної відстані. Переможець збивав найбільшу кількість фігур. Змагатися можна навіть удвох, з кожним кидком збільшуючи або зменшуючи відстань до заповітних фігур.

Вагітна лялька Барбі

Скоро Барбі виповниться 60. Незважаючи на солідний вік, пластмасова красуня з ідеальними формами і світлим волоссям залишається найбажанішим подарунком. Перша лялька Барбі з’явилася в 1959 році, відразу стала прикрасою у всіх дитячих кімнатах (пізніше з’явилися і колекціонери гламурної красуні). У чорно-білому купальнику, з короткою чубчиком і агресивним макіяжем – в такому образі постала Барбі в кінці 50-х. Пізніше стиль і зовнішність ляльки змінювалися під впливом моди. З’являлися і особливі випуски цієї іграшки. Найбільш шокуючим стало поява вагітної ляльки. Багато батьків неоднозначно сприйняли нову колекцію. Компанію Mattel буквально завалили листами з вимогою прибрати з виробництва ляльку в цікавому положенні. Особливо обурював той факт, що лялька була без обручки. Випуск не припинили, навіть зараз вагітних пластмасових красунь легко замовити через інтернет.